Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського

Графік роботи бібліотеки

пн - пт: 11:00 - 19:00
сб: 11:00 - 18:00

Графік роботи офісу

пн - пт: 09:30 - 18:00

Перерва: 12:30 - 13:30

Ікебана

«Я чув, що квіти ставили в вази з давніх часів. Квітами захоплювалися тільки за їхню зовнішню красу, без усвідомлення їхньої природньої суті... За традицією ми використовуємо гілки та квіти для створення ідеального образу внутрішньої краси рослин, образу, основаного на природній формі квітів і дерев, що ростуть у полях, лісах, біля ставків. Саме так треба ставитися до квітів...»

(Сенкей, засновник Школи Ікенобо, 1462 р.)

 

Ікебана (в перекладі з японської - живі квіти) - унікальне явище японської культури. Хоча на становлення цього мистецтва вплинули і традиції інших народів, воно сформувалося саме в Японії і втілює самобутнє японське світосприйняття. Історія ікебана, як художнього напрямку, нараховує всього 545 років, але корінням вона уходить в сиву глибину століть.

 

Підґрунтям ікебана можна вважати давні ритуали національної японської релігії синто, в яких часто використовували священні рослини як підношення божествам. А з приходом буддизму (VI ст.) була запозичена традиція прикрашати вівтарі Будди композиціями з квітів. Але в Японії на початку VIІ ст. кожен елемент композиції набув особливого сакрального значення - це була своєрідна мандала в квітах. У монастирях упродовж багатьох століть розвивали та плекали це таємне мистецтво, передаючи його секрети від вчителя до учня.

 

В середині XV ст. мистецтво аранжування квітів вийшло за межі храмів, ставши популярним серед аристократії та військового стану - самураїв. Поштовхом до цього була подія, що сталася 1462 р. Настоятель храму Роккакудо в Кіото Ікенобо Сенкей створив для публічного показу велику асиметричну композицію в стилі рікка в золотій вазі. Його композиція символізувала міфічну буддистську гору Сумеру - центр Всесвіту. Цей твір вразив усю столицю - і саме з цієї події починається відлік історії школи Ікенобо й мистецтва ікебана (як художнього напрямку) в цілому.

 

Зараз школа Ікенобо справедливо вважається найстарішою та найавторитетнішою серед майже 3000 шкіл ікебана, переважна більшість з яких виникла після Другої світової війни.

 

Назва школи Ікенобо походить від келії ченців, що знаходилася в храмі Роккакудо в Кіото. Цей храм побудував принц Шьотоку на честь бодхісатви Ньоїрін Канон. Поряд зі ставком (іке), в якому купався принц Шьотоку, побудували маленьку келію (бо), де жили буддистські ченці. Від цього і походить назва школи - Ікенобо - «келія біля ставка». В Роккакудо 45 поколінь ченців один за одним носили ім'я Ікенобо, очолюючи однойменну школу. Складаючи прекрасні твори, навчаючи свого мистецтва інших, вони заклали початок ікебана і в безперервній традиції донесли це мистецтво до наших днів.

 

За півтисячолітню історію в школі Ікенобо були не тільки збережені старі традиційні форми, але на їхній основі були створені й нові.

 

Зараз в школі Ікенобо є три основні композиційні форми, які демонструють на виставках.

 

Дві форми - класичні, що вимагають досить чіткого дотримання пропорцій елементів та їхнього визначеного взаєморозташування: пишна урочиста рікка - «квіти, що стоять», яка символізує гірський краєвид, та скромна струнка сьока - «живі квіти», що демонструє вишукану природність рослин. Третя форма, створена в ХХ ст., - це яскрава, часом химерна джіюка - «вільні квіти», яка дає повну волю фантазії.

 

Основні класичні форми мають багато підформ, що виникли упродовж століть і зараз розвиваються далі. Так, нинішній 45-й голова школи Ікенобо - Сен'ей Ікенобо - в другій половині ХХ ст. створив нові підформи сьока та рікка - cімпутай - «нове віяння».

 

 «Ми робимо композиції з квітів, а не просто «ставимо» їх. Це означає виявляти притаманну квітам красу, і одночасно виявляти красу своєї власної душі. Ікебана - це наші пошуки ідеальної краси.»

Ікенобо Сен'ей, 45-й голова школи Ікенобо

 

Але починають навчання мистецтва ікебана з двох форм, що відносять до класичних через достатньо сувору регламентацію пропорцій композицій та форм ваз: морібана - «квіти на тарілі» та наґеіре - «вкинуті в вазу квіти». Ці форми доволі прості, але в них чітко виражені важливі принципи східної філософії. По-перше, це принцип Триєдності світу - адже три основні елемента композиції символізують Небо, Землю та Людину. По-друге, це гармонія між двома першопочатками - інь (темне, жіноче) та ян (світле, чоловіче).


У наш час ікебана вивчають не тільки в Японії, а і за її межами. У багатьох країнах світу існують філії японських шкіл ікебана. В країнах СНД також працює Філія Інституту ікебана Ікенобо. Її очолює професор Ямада Мідорі.

 

Ямада Мідорі все своє життя віддала ікебана - ще в дитинстві почав вивчати це мистецтво, вона вже біля півстоліття професійно займається ним. Довгий час вона викладала в Японії: спочатку в рідному місті Камакура, а потім в Токіо, в Інституті ікебана Ікенобо. 1991 року Ямада Мідорі приїхала до Росії та організувала в Москві свою школу, яка в 1996 р. отримала офіційний статус Філії Інституту ікебана Ікенобо в країнах СНД. Зараз філія має свої відділення як в Росії, так і за її межами - в Україні, Молдові, Казахстані.

 

Професор Ямада Мідори - унікальна людина. Вона майстерно володіє багатьма традиційними мистецтвами, а в п'яти з них є професором: в ікебана, чайній церемонії, каліграфії, грі на музичному інструменті кото, мистецтві складання ароматів. Крім того вона має другий дан в бойовому мистецтві володіння наґіната (жіноча зброя).

 

З 1994 р. Ямада Мідорі щороку приїздить до Києва з демонстраціями ікебана. За її активного сприяння в 1999 р. було організовано Київське відділення Філії Інституту ікебана Ікенобо - спочатку як курси при Посольстві Японії в Україні. Зараз ці курси проходять в Українсько-Японському Центрі НТУУ «КПІ»

.

Викладання на цих курсах проводила професор ікебани Анжела Лобастов, одна з найкращих учениць пані Ямада. Про майстерність Анжели говорить той факт, що 2002 р. її першу з іноземців запросили до Японії на професорський конкурс (до того часу упродовж 300 років подібні конкурси проводилися виключно серед японців). Тоді в конкурсі брали участь біля 130 японських професорів ікебана, і Анжела увійшла в двадцятку призерів, отримавши приз «Молоді надії».

 

Професор Анжела Лобастов постійно живе та викладає ікебана в Молдові. До 2005 року вона регулярно приїздила до Києва, проводячи заняття у Київському відділенні. На жаль, зараз, коли заняття для новачків можуть проводити київські дипломовані викладачі, підготовлені нею, її приїзди стали рідшими: кілька разів на рік вона проводить майстер-класи. Також один-два рази на рік до Києва приїздить професор Ямада Мідорі для проведення демонстрації ікебана та виставки, перевірити рівень викладання в цьому відділенні філії.

 

«Вивчення мистецтва створення композицій з квітів - найкращий спосіб розкрити найдивовижніші грані нашій души»

 Сен'ей Ікенобо, 45-й голова школи Ікенобо

 

Ікебана привертає увагу українців як частина загадкової культури Японії, як можливість доторкнутися до давніх традицій Сходу. Вивчаючи ікебана, людина вчиться бачити красу в простоті та природності, вчиться терпінню, шанобливому ставленню не тільки до інших людей, а й до рослин, до природи. Композиції майстрів ікебана дуже витончені, навіть скромні, але мають внутрішню силу, яка проявляється не в кількості яскравих квітів, а в гармонії форм і кольорів, де композиція являє одне ціле, але видно красу кожної квітки.

 

Олена Капранова, викладач ікебана, 2007 р.

культурні заходи
інше
японська мова
Наші партнери