Якщо Ви шукаєте автентичний одяг – Вам до нас! Ми можемо запропонувати як прості фестивальні накидки, так і вишукане кімоно.
Пишіть нам на адресу g.affair@uajc.kpi.ua або телефонуйте.
Кімоно
Археологічні знахідки на Японському архіпелазі підтверджують тезу, що прадавні японці носили простий конопляний одяг. На початку 1 тис. до н.е. під впливом континентальної моди, до Японії потрапив бавовняний і шовковий костюми корейсько-маньчжурського типу. У VI-VIII столітті жителі островів перебували під впливом китайської культури, що відбилося на одязі, який був точною копією вбрання китайських аналогів. У добу Хей'ан (794—1185) японці вперше відійшли від континентального канону, створивши прообраз сучасного кімоно. З XIII по XV століття сформувалися основні типи унікального японського вбрання для різних соціальних верств. Еволюція японського костюму періоду Едо (1603—1867) позначилася спрощенням конструкції і збагачення декору, що призвело до появи сучасного кімоно.
Революцію в японському одязі спричинили вестернізаційні реформи доби Мейджі другої половини ХІХ століття. Європейська мода почала витісняти японський традиційний костюм. Цей процес був поступовим і поверховим до 1945 року, торкаючись лише керівних прошарків суспільства. Проте демократизація і «американізація» способу життя простих японців призвела до того, що японське кімоно було витіснене з повсякденного життя. Сьогодні японський традиційний костюм використовується в основному лише під час свят і офіційних заходів. Тканини, з яких виготовляється кімоно, як правило, нееластичні. Для поясу використовують сукно. Викрійки для одягу зазвичай прямокутні і відрізняються від європейських аналогів зі складними заокругленими формами. Завдяки цьому досягається економія і практично повна утилізація матерії. Її прямокутні залишки можуть бути повторно використані у господарстві. Для пошиття кімоно використовуються переважно м’які нитки, які зменшують ризик перетягування тканини. Проте таке бережне ставлення до матерії, яка була дефіцитом у традиційній Японії, негативно відбивається на збереженні конструкції одягу. У випадку її порушення кімоно можна перешити заново з тієї самої тканини. На відміну від традиційного європейського одягу, який підкреслює конструкцію тіла людини, кімоно виділяє лише плечі та перехват носія, приховуючи недоліки його фігури. Західний одяг акцентує на рельєфі, а японський — на рівномірності і площині. Це пов’язано з традиційним уявленням японців про ідеальну конституцію — «чим менше опуклостей і нерівностей, тим красивіше». Пояс обі у кімоно виконує не тільки практичне значення – фіксування кімоно, але й декоративну. Він надає кімоно завершеність та масивність. Як правило, для пояса тчуть спеціальний кусок парчі або щільного шовку з особливо багатим узором спереду, де пояс щільно прилягає до фігури, та ззаду, де він зав’язується бантом. Пояс може досягати в довжину 3 метри або більше. Існує багато способів зав’язування пояса. Раніше форма вузла вказувала на станову приналежність японки, а тепер залежить тільки від її смаку та вміння.
