Українсько – Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського

Українсько-Японський
центр КПІ
ім. Ігоря Сікорського

Ім'я автора:developer

Заходи, Оголошення

Реєстрація на майстер класи фестивалю «Японська осінь» відкрита!

Аби прийняти участь в майстер-класах на попередню реєстрацією, заповни гугл форму на майстер-клас що тобі до вподоби: Окрім того, нагадуємо про майстер-класи БЕЗ попередньої реєстрації:

Заходи, Оголошення

Японська осінь в КПІ 2024 (Програма заходу 13-15 вересня)

З 13 по 15 вересня поринь в атмосферу «країни Сонця, що сходить» на благодійному фестивалі «Японська осінь», що проходитиме в Київському Політехнічному Інституті ім. Ігоря Сікорського. Дізнайся більше про Японію – країну, яка протягом багатьох років незмінно підтримує Україну! Спробуй себе в ролі японського каліграфа! Створи композицію ікебана! Або ж випий справжнього японського чаю маччя! Протягом трьох днів ти зможеш:• навчитись вітатись японською мовою та розповідати про улюблені страви• послухати лекції про японську історію та культуру• побувати у справжній чайній кімнаті та дізнатись про мистецтво чайної церемонії• побачити показові виступи бойових мистецтв• послухати унікальний концерт японської флейти шякухачі з майстром Ун Рю• зіграти в японські логічні ігри ґо та шьоґі• поринути у світ японського кіно• відвідати виставки, присвячені японській культурі та мистецтвам• створити листівки із засушених квітів ошібана• приготувати японські традиційні солодощі ваґаші• виготовити вишиту кульку темаріТа багато іншого! Вхід на фестиваль ВІЛЬНИЙ❤️‍🔥 Під час фестивалю відбуватиметься збір коштів до БО БФ підтримки ЗСУ “Київський Політехнік”, який допомагає студентам і випускникам КПІ, що захищають нас в лавах Збройних Сил України! Запрошуємо усіх поціновувачів японського мистецтва та традицій!  Адреса локацій: Кампус КПІ ім. Ігоря Сікорського, Берестейський проспект, 37 Програма заходу (в розкладі можливі зміни) 13 вересня (п’ятниця) 14 вересня (субота) 15 вересня (неділя) Виставки, що діють протягом 3 днів фестивалю

Без категорії, Курси японської мови, Оголошення, Оголошення курсів японської мови, Японська мова

Набір на курси японської мови в Українсько-Японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського!

Шановні друзі, із задоволенням повідомляємо вам, що набір на курси японської мови в Українсько-Японському центрі буде проводитися з 2 по 22 вересня. Заявка подається онлайн – для того, щоб зареєструватися, перейдіть за посиланням  (доступне з 2 вересня): Анкета для реєстрації до дорослих груп: https://forms.gle/VLkazjBfwXyKRuHm7 Анкета для реєстрації до дитячих груп: https://forms.gle/Bwu24aP1J1zWaFH19 Графік занять: Навчання в річних групах починається з жовтня і триває до червня, заняття проходять 2 рази на тиждень по 1,5 години. На початкових рівнях є групи, заняття в яких починаються о 15:00, 17:00, і ті, в яких заняття починаються о 19:00, тому ви маєте можливість вибрати той розклад навчання, який вам більше підходить. Ви можете почати навчання “з нуля” або, якщо вже маєте певну підготовку, приєднатися до вже існуючих груп, склавши вступний іспит. Детальна інформація про групи, розклад та вартість знаходиться тут: розклад та зміст мовних курсів. *Звертаємо Вашу увагу, що створення груп можливе лише за умови, якщо мінімальна кількість слухачів дорівнюватиме кількості 8 осіб.  УВАГА! Набір у групи може бути припинено раніше, якщо кількість слухачів досягне максимальної. Всю детальну інформацію ви можете отримати, звернувшись за електронною адресою uajc.language@gmail.com, а також особисто завітавши до нашого центру! Чекаємо на вас!

Заходи, Оголошення

Виставка української авторської кераміки для японського чайного дійства

Запрошуємо відвідати виставку «П’ять чаш»! На виставці буде представлена авторська кераміка 7 українських керамістів для японського чайного дійства. Графік роботи виставки (11 – 31 серпня 2024 року):понеділок – п’ятниця: 11:00 – 19:00субота: 11:00 – 18:00 Вхід вільний.❗️У зв’язку з посиленням безпекових заходів просимо мати при собі документ, що посвідчує особу. Чекаємо на Вас! Адреса: Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського, Берестейський проспект, 37, Бібліотека КПІ, 4 поверх, виставковий зал УЯЦ.

Заходи

Візит делегації на чолі з Міністром освіти, культури, спорту, науки та технологій Японії паном Масахіто Моріяма (29 липня 2024 року)

29 липня в Українсько-Японському центрі відбувся візит делегації на чолі з Міністром освіти, культури, спорту, науки та технологій Японії паном Масахіто Моріяма. Також на зустрічі був присутній Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні пан Кунінорі Мацуда, заступниця гендиректора директорату міжнародної співпраці Міністерства освіти і науки України Стелла Шаповал та новопризначений ректор КПІ ім. Ігоря Сікорського Анатолій Мельниченко. Під час візиту делегація оглянула Українсько-Японський центр та познайомилась з його діяльністю, завітала до чайної кімнати та на виставку ікебани (Ikenobo Ukraine) , ознайомилась з віртуальним простором Українсько-Японського центру(@Japan Foundation 国際交流基金) . Наостанок відбувся обмін пам’ятними подарунками. Цей візит підтверджує наміри продовжувати зміцнення українсько-японських відносин в галузі освіти, науки та культури.

Заходи

Літній чякай 2024 в Українсько-Японському центрі КПІ ім. Ігоря Сікорського

Українсько-Японський центр КПІ ім. Ігоря Сікорського спільно з «Українською чайною групою напряму Урасенке “Чайна кімната”» запрошує всіх охочих насолодитись чаєм маччя та традиційними японськими солодощами на літній чякай або “чайну зустріч”. Чякай буде проходити в єдиній в Україні діючій чайній кімнаті, тому Ви повністю зможете поринути в атмосферу японського чайного дійства. Дата проведення:11 серпня (неділя) з 12:00, або11 серпня (неділя) з 13:00. Ліміт учасників – 10 осіб на обраний час. Благодійний внесок 600 грн (+1500 грн на витратні матеріали)**Деталі щодо оплати Вам надішлють після реєстрації. Реєстрація за посиланням:https://forms.gle/aL16u5VgcteAtiip6 Адреса: пр. Берестейський, 37, бібліотека КПІ, 4 поверх. Для довідок звертайтеся в Телеграмі @uajc_kpi_ua або за номером 044 204 81 66. Чекаємо на Вас!

Курси традиційних мистецтв

Гра Шьоґі

Шьоґі (японскі шахи) – одна з найстарших настільних інтелектуальних ігор. Походять від древньої гри  «чатуранга», батьківщиною якої можна вважати іранський Абадан, що в давнину входила до складу Індії. Звідти шанувальники завезли її через Персію до Європи, де вона еволюціонувала в те, що сьогодні відомо під назвою «шахи».  Але гра поширювалася і на схід, до Китаю, де вона трансформувалася у «сянци». У період Нара (710-794) японські місії, що направлялися до двору імперії Тан, привезли з собою на батьківщину і захоплюючу гру, дещо змінивши на свій лад її назву. Самі фігури та дошка виглядають так: Намагаючись порівняти шьоґі та шахи, можна точно сказати, що ця гра не для тих хто схилений розмінювати фігури, переводячи гру в нудний ендшпіль. У шьоґі, зазвичай, не буває нічийного результату. Гра починається з позиційного маневрування у своєму таборі і закінчується лавиноподібною красивою матовою атакою. Багатство тактичних прийомів (тесуджі), фортець та стилів гри може зацікавити кожного. Кажуть, що для того щоб в сьоґі зробити правильний рух, що принесе перемогу, його треба відчути!

Курси традиційних мистецтв

Флейта шякухачі

Японська флейта шякухачі зараз є найбільш відомим японським музичним інструментом поза межами Японії. В Японії символом країни вважається мелодія «Сакура сакура», яка виконується на традиційному японському музичному інструменті кото, проте більшість намагається оволодіти саме грою на шякухачі. На всіх материках, окрім Південного полюсу, можна знайти прихильників та виконавців шякухачі, та навіть кваліфікованих викладачів. Є такі у Північній та Південній Америці, Європі, Австралії та Азії. Віднедавна з’явилися також виконавці на шякухачі й у Африці. Яким чином шякухачі стала відомою по всьому світу? Чим саме приваблює до себе іноземців японський традиційний інструмент шякухачі? Сполучені Штати Америки 1923 року в Японії стався Великий  землетрус в регіоні Канто, після якого велику підтримку Японії надала Америка. В якості подяки американцям, у грудні того ж року пан Йошіда Сейфу здійснив тур Америкою, де місцева публіка мала змогу послухати звуки японської флейти шякухачі. Пан Йошіда став першим, хто виступив на шякухачі перед іноземцями. У свідомості авангардного музичного суспільства 30-х рр. 20-го століття, поступово відбувалися зміни по відношенню до світової музики. Найпершим серед американських композиторів, хто зацікавився та почав вивчати світову музику став Генри Ковел. Він почав вивчати гру на шякухачі та став учнем Тамада Ньошю (справжнє імя – Кітаро), який на початку 30-х років відкрив у Сан-Франциско школу гри на шякухачі для японців. Звуки шякухачі полонили також і Джона Кейджа – найбільш відомого серед композиторів сучасності. Відомим є той факт, що він влаштовував концерти, на яких грав пан Тамада. У 1946 році Генрі Ковел написав мелодію для шякухачі «Universal Flute», тим самим ставши, мабуть, першим композитором – неяпонцем, зробившим це. Південна Америка Після того, як голова школи Кінко-рю Івамі Байкьоку 1956 року переїхав до Бразилії, в цій країні також стало можливим  слухати виступи на шякухачі. Пан Івамі був учнем Аракі Кодо ІІІ-го та Аракі Кодо IV-го, а також є головою школи. В Бразилії  він успішно виступає на шякухачі, є композитором та викладачем японської традиційної музики. Пан Івамі влаштовує багато концертів на шякухачі та є дуже важливою людиною для представлення японської флейти в Бразилії. В Бразилії найбільш популярною японською музикою є народні пісні, проте тут є можливість також почути і стиль хонкьоку (тобто сольна композиція), а також музику, в якій переплетені різні стилі.  У 60-х рр. ХХ ст. в Японії відбулося відродження шякухачі. Мабуть, цей факт і справив найбільший вплив. У світі авангарду, який відбувався у 60-х роках у західній музиці, відчувалося захоплення східною філософією та  естетикою. І, навіть, японські композитори почали помічати у своїй культурі безліч матеріалу для створення нових мелодій. Вважається, що найбільший вплив мала мелодія Такеміцу Тоору під назвою «November steps», тобто «Кроки листопада». Кажуть, що ця мелодія шокувала світове музичне суспільство. Пан Такеміцу отримав замовлення від Нью-Йоркського філармонічного оркестру, на честь його 125-річчя, і написав композицію для оркестру, шякухачі та кото. 9 листопада 1967, коли в Лінкольн-центрі вперше прозвучала композиція «November steps» було вирішена доля шякухачі на міжнародній арені. В цю мить, бамбукова флейта шякухачі відокремилась від традиційного світу та перетнула кордони. З цього моменту, шякухачі стала серед японських музичних інструментів інструментом, для якого частіше за все пишуть мелодії та який використовують по всьому світові у різних музичних жанрах. Композицію «November steps» було вже зіграно по всьому світу більш ніж 100 разів. Особливо слухачів вражають звуки шякухачі. Розповсюдження шякухачі по світу ще більше підсилюється у 70-ті роки ХХ ст. На факультетах народної музики при американських університетах почали викладати гру на шякухачі, збільшилась кількість американців, які переїжджають до Японіії і починають вивчати шякухачі. Вчитель Курахаші Йошіо, представник школи Кінко-рю (Кіото), каже, що починаючи з 1995 року він викладає в Америці та Канаді приблизно для 200-300 осіб грі на шякухачі. Таким чином вже в 6 країнах існують системи з главами шкіл гри на шякухачі. Серед цих 6 шкіл, викладачі яких мають достатній рівень бути главами шкіл, 4 викладачі – не японці. Якщо придивитися, то можна побачити, що більше за все ліцензій видає вчитель Ронні Ньогецу Сельдін. Трохи детальніше про нього. У 1963 році Ронні Сельдін їде до Японії, щоб вивчати мистецтво гри на шякухачі у вчителя Курахаші Йодо. За 2 роки, перед своїм поверненням, він вирішив розпочати кар’єру викладача та виконавця шякухачі. Він отримав у вчителя Курахаші рівень Джюн-шіхан та повернувся до Америки. Щойно повернувшись, Сельдін подав свої резюме у всі університети та музичні школи, які лише зміг. За 8 місяців він отримав 180 листів з відмовами, проте він відкрив школу гри на шякухачі у Флашінг, Нью-Йорк. За кілька років він також відкрив школу на Манхеттені, після чого справи пішли вгору і починаючи з 1980 року у нього завжди є в середньому близько 80 учнів. Школа шякухачі Сельдіна є найбільшою поза межами Японії. Діяльність Сельдіна розповсюджується також на 26 штатів Америки та 6 інших країн світу, де в нього є учні. Вони навчаються за допомогою комп’ютера та касетних записів. Нещодавно з’явилася також школа в Німеччині, де також займають за допомогою комп’ютера та касет, і пан Сельдін планує раз на рік навідуватися до Німеччини. Європа В Європі, порівняно з Америкою, бум шякухачі розпочався пізніше. Проте першими в світі, хто написав докторські дисертації на тему шякухачі були саме двоє європейців. Пан Гутцвіллер є виконавцем на шякухачі, а також викладачем в університеті. Саме він 1980 року зробив можливим навчатися на спеціальності гри на шякухачі у Базельському музичному університеті (Швейцарія). Таким чином, зараз в Європі працює багато викладачів шякухачі. Особливістю Європи є те, що тут, порівняно з Америкою та Австралією, в різних країнах розвиваються багато різних течій. З 2006 року, французька виконавиця та викладачка Веронік Пілон, розпочала викладати шякухачі у рідному музичному університеті в Бретоні. Що ж приваблює іноземців у шякухачі? 1. Дзен-буддизм 2. Легке звучання та музика, порівняно з іншими японськими інструментами. 3. Привабливість Сходу та японської традиційної культури. У 30-х рр.20 ст. в Америці з’явилися люди, що виявляли інтерес до дзен-буддизму. Після того у 50-х, 60-х роках, а потім і у 80-х, поруч із розвитком руху нового покоління Нью-Ейдж, популярність дзен знову зросла. Таким чином, можна сказати, що популярність шякухачі була зумовлена тим, що вона має зв’язок із дзен-буддизмом. Для тих іноземців-виконавців, що саме з цих причин обрали шякухачі, існує більш придатний вид шякухачі, ніж сучасна т.з. джінурі-шякухачі, оригінальна – джінаші-шякухачі. Джінаші-шякухачі – оригінальна флейта, на якій

Курси традиційних мистецтв

Каліграфія

Каліграфія, тобто мистецтво красиво писати ієрогліфи пензлем та тушшю, народилась у Китаї, та з часом прийшла до Японії. Але не можна сказати, що сьогодні китайська та японська каліграфія нічим не відрізняються. За віки розвитку японська каліграфія стала абсолютно самостійним мистецтвом з власною стилістикою, естетикою і навіть іншими ніж у китайській технічними прийомами. Здавна в Японії красиві надписи були часткою картин, що зображували природу. Найчастіше це були не просто надписи, а вірші, складені під впливом настрою від того виду, що було зображено. Адже більшість відомих з давніх часів японських художників були одночасно і поетами. Чи навпаки, поети були одночасно і художниками? Так чи інакше, але картини та вірші у Японії були одним цілим. Таким чином, і каліграфія є не простим малюванням надписів, а своєрідною поезією, яка може передати почуття, стан душі, враження художника… І не обов’язково навіть знати японську мову, щоб відчути ту дивну поетичну атмосферу, яку створюють каліграфічні твори. Можна й самому почати вивчення каліграфії – як відомо, мистецтво не знає кордонів, мовних чи часових розходжень. І кожен з нас має можливість самостійно відчути незвичайний стан душі, що виникає від аромату сухої японської туші, коли її розтирають перед початком роботи… А далі – відчути у руці тремтіння пензля, почути шурхіт його легкого торкання паперу, та навчитися панувати над тими примхливими м’якими візерунками, які створює на папері свавільна туш… І нарешті відчути себе творцем нових світів. Галина Шевцова

Прокрутка до верху