Тетяна Кулькова
Викладачка чайного дійства та курсу японських солодощів
Тетяна Кулькова – викладачка чайного дійства, сертифікована майстриня японської школи напрямку Урасенке; займається з 2010 року. Навчалася в Україні та Японії в професорки Ольги Сільницької. Проводить заняття українською та англійською мовами.
Авторка ідеї та кураторка виставки української кераміки для чайного дійства «П’ять чаш». Ко-фаундерка ініціативи Domo Wagashi, викладачка курсу японських традиційних солодощів.
З чого почався ваш шлях?
Мій шлях у чайному дійстві розпочався у 2010 році. Одразу, на початку я мала глибоке внутрішнє відчуття, що торкаюся чогось дуже цілісного і справжнього. Перший досвід участі в чайному дійстві став для мене не просто знайомством з японською культурою, а зустріччю з особливим способом бачення світу через увагу до деталей, тишу, гармонію, спокій. Саме цей досвід став поштовхом до системного навчання. Згодом я мала можливість навчатися в Японії, що значно поглибило моє розуміння традиції, не лише естетично, а і як способу мислення та дисципліни.
Що зацікавило вас найбільше на початку і чи змінилося це з часом?
На початку мене найбільше вразила естетика – простота, в якій так багато глибини і природності. Те, як через чашу чаю передається спокій, умиротворення і змінюється стан. З часом фокус змістився. Якщо раніше це була естетична і культурна цікавість, то сьогодні для мене чайне дійство – є передусім практика присутності й спосіб вибудовування простору взаємодії між людьми. Я почала більше цінувати не форму як таку, а внутрішню структуру традиції: її логіку, послідовність, етичні принципи та водночас можливість передавати цей досвід іншим.
Чи був у вашому житті момент, коли ви усвідомили: “це саме те, чим я хочу займатися”?
Це не сталося раптово. Швидше поступове усвідомлення через роки практики. Ключовим стало відчуття відповідальності: коли я почала викладати і побачила, що можу передавати не лише техніку, а стан і розуміння. Важливим етапом також стало кураторство виставки української чайної кераміки “П’ять чаш” – проєкту, який поєднав українських майстрів і японську традицію. Тоді я усвідомила, що моя роль, можливо, не лише практикувати, а й створювати культурні мости.
Чим ви займаєтеся зараз як майстер і як би ви описали свій нинішній етап шляху?
Сьогодні я викладаю чайне дійство, у тому числі для японських учасників, що є для мене окремим цінним досвідом культурного діалогу. Мій нинішній етап – це поєднання трьох напрямів:
глибока особиста практика,
передача знань учням,
культурні проєкти, пов’язані з японською естетикою.
Також я є ко-фаундеркою Domo Wagashi – ініціативи, що популяризує японські традиційні солодощі. Викладаю курс японських ласощів, розглядаючи вагаші як невід’ємну частину чайної культури. Сьогодні для мене найважливіше – це зберігати глибину традиції та водночас знаходити сучасну мову для її передавання в українському контексті під час війни.
