Інтерв’ю з викладачкою ікебани. Ганна Назаренко.
Ганна Назаренко викладає ікебану в Українсько-Японському центрі. Її композиції та композиції її учениць публікувалися в журналі про ікебану «The Ikenobo». Саме завдяки невпинній праці, прийняттю участі в різних виставках і конкурсах, заняттям із японськими професорами школи Ікенобо вона має диплом “Kakan” десятого рівня. Перший поштовх до ікебани Ганна-сенсей отримала, побачивши інтерв’ю дружини посла Японії в Україні по телевізору. Це стало відкриттям: займатися витонченим складанням квіткових композицій можна в Києві наживо. Початок шляху «Я була студенткою в Українсько-Японському центрі на курсах. Спочатку це було щось нове, екзотичне. Але і все моє попереднє життя ніби вело до ікебани — ми жили з батьками в приватному будинку, в нас був сад із різними квітами. І квіти з того саду лишаються моїми улюбленими. Улюбленими є й ті, які любила бабуся. Для мене це як спомин про дитинство, гарні спогади. А викладати групи я почала в 2019 році після дозволу Ямади Мідорі, яка була сенсеєм моєї нинішньої наставниці.» Останні вісім років вона навчається в Анжели Лобастов, президентки Східноєвропейської філії інституту ікебани «Ікенобо». За її словами, найбільших успіхів вона досягла саме за ці роки. «Найбільших успіхів я досягла саме з нею і тільки завдяки її старанням, бо по книжках вивчитися неможливо. Існує безліч сувоїв, де написано, як потрібно створювати те чи інше, описані стилі і тому подібне. Але ти не можеш навчитися по цим сувоям, тому що потрібно бачити в просторі та об’ємі. В навчанні ти завжди наслідуєш свого вчителя, тобто виходить жива лінія передачі. Я веду, звісно, конспекти різні — неможливо запам’ятати все. Але навички досягаються тільки практикою. Тому ікебана — це прикладне мистецтво, і воно прикладається до квітів. Вважається, що ти майстер, якщо повторив кожен стиль сто тисяч разів. В Ікенобо розрізняють 5 основних стилів ікебани, 72 сезони. Ніби кубики лего чи фарби митця — існує безліч комбінацій і незліченна кількість майбутніх композицій. Але ікебана тим і прекрасна: не потрібно бути японцем, щоб надихатися та помічати красу рослин та природи. Можна порівняти зі східними єдиноборствами: ними займаються по всьому світу, та ніхто не каже: «Ця людина не японець, тому вона не може займатися джюдо чи теквандо». Це ж також японські мистецтва, наприкінці є часточка -до, тобто шлях, путь. І от ікебану також називають “кадо”. Як можна побачити тут теж є ця часточка, і дослівно все разом воно означає “шлях квітів”. І разом із вчителями ти йдеш. У японців навіть є така приказка: “ікебана збирається ногами”. Друге значення ж є суто технічним: ти маєш спочатку знайти якісь гілки, сезонні рослини, придбати їх в якомусь флористичному магазині чи у бабусь або, можливо, виростити і зрізати з власного підвіконня. Тобто спочатку добряче походити, а лише потім складати ікебану руками в класі. І от до мене приходить учень — флорист, який трохи знається на квітах, або звичайна людина, яка до цього нічого не знала. Він йде своїм шляхом. А я іду разом із ним. Він знав нуль, а потім — віднайшов щось. Саме це і є дивом. Найкраще — коли учні продовжують тренуватися, тому що почати дуже просто, у всіх є якась цікавість. Але найважче — продовжувати, оскільки для цього потрібна дисципліна. Потрібно, щоб було внутрішнє бажання продовжувати і розуміння, для чого це ти робиш.» Також Ганна-сенсей поділилася історією створення своєї улюбленої композиції. Складнощі під час повномасштабки «Ікебана мене дуже підтримала під час пандемії Коронавірусу. Новини лякали, перестав ходити транспорт. Я відновлювалась прогулянками в лісі з собакою. От там все руйнується, а ось тут — нормальність: ліс оживає, приходить весна, пташки. Але з початком повномасштабної війни ти не те, що з нуля, а з такого мінуса маєш піднятися. Анжела-сенсей підтримала мене дуже сильно. Спочатку пропонувала приїхати до неї в Молдову, але це означало покинути свою родину, тому я вирішила не їхати. Потім, коли ми за 40 днів повернулися з Одеської області додому, в Бучанський район, тут нічого не було: жодної заправки, не працює магазин, нема хліба. Я сама пекла хліб. І тут Анжела-сенсей каже, що буде міжнародний конкурс з ікебани онлайн, тому збирайся, позаймаємося з тобою і будеш брати участь. А я тоді виходила на вулицю і падала на землю від звуків проїжджаючої поряд машини. Це було пекло: їжі немає, автобус не ходить до міста, і тут якийсь Ikenobo World Cup 2022. Мені кажуть збиратися й питають що в мене є. От кротон на підвіконні. А там бабусі з приватного сектору продавали півонії.» «Треба ж ще якийсь матеріал мати, тому я пішла до лісу збирати гілочки. Потім онлайн підключилася до Анжели-сенсей, яка в Кишиневі, і ми щось спробували. У мене була ще ваза, яку в ковід придбала в Японії. На конкурсі вони побачили, що в мене не тільки весняні сезонні рослини, а ще і ваза керамічної майстерні з Кіото. Проте на конкурсі були певні вимоги до якості фото. Тому я взяла фотоапарат, рослини, і через блокпости поїхала на таксі в Українсько-Японський центр на фон фотографувати. На самому конкурсі я вибрала б усіх переможцями: там було п’ять місць серед всіх спеціальних членів Ікенобо, і я зайняла третє.» Крім того, Ганна Назаренко розповіла про своїх студентів і які переваги у занять з ікебани. Арттерапія «Насправді люди, які зараз займаються, дуже сильно змінилися у своїй мотивації до уроків ікебани. Частіше кажуть не про те, що хочеться чогось японського чи екзотичного, а про те, що це можливість триматися емоційно. Для багатьох людей це ресурсне заняття, яке дає можливість пережити наступний тиждень, без перебільшення. Саме такі на заняттях ходять зараз студенти. І майже у всіх така мотивація — ікебана допомагає їм лишатися “живими” в Україні. Люди займаються всупереч усім прильотам та моральному виснаженню. Ікебана це інструмент для того, аби щось зробити, і в тому числі для допомоги. Я проводила благодійні заняття для дітей, які постраждали, збори для ЗСУ. Навіть якщо сам не виспаний або маєш інші життєві обставини, ти просто продовжуєш. І це важко, тому людина має розуміти, які вигоди вона отримує. Для мене це люди, бо я їх люблю і вчуся у власних студентів. До прикладу приходили флористи і показали
