Чайне дійство
Cьогодні чай відомий усьому світу, але в жодній країні його вплив на розвиток культури не був таким вагомим, як у Японії. Саме тут правила приготування та частувания чаем, а саме його особливим різновидом під назвою «матти» («маччя»), лягли в основу глибокої духовно-естетичної дисципліни, що суттєво вплинула на японську цивілізацію. «Маття» порошковий зелений чай, змішаний з гарячою водою. Цей вид чаю в VII ст. завезли до Японії дленські монахи, що поверталися додому після навчання у Китаї. У дзен буддистських храмах «маття» вважався лікарським засобом і використовувався під час медитацій в якості м’якого стимулятора для очищення свідомості, а також при проведенні символічних обрядів і церемоній. З часом цей напій привернув до себе увагу влади та аристократів вони не шкодували грошей на проведення чайних прийняттів, що славилися своїми розкошами. На таких заходах особливе значення надавалося демонстрації та використанню китайських предметів мистецтва. Традиція проведення чайних церемоній, що є особливим засобом духовного й естетичного удосконаления, походить від цих двох докорінно відмінних один від одного способів використання «маття». У подальшому, завдячуючи цій традиції, з’явилися чайні кімнати, призначені для таких церемоній. Важливим моментом у розвитку японської чайної традиції стала поява унікальної естетичної концепції, натхненної дзен буддистським вченням, що закликала цінувати красу, тонку і невигадливу, що е в речах, икі здаються скромними і невибагливими. У XVII ст. Сен Рікю (1522-1591) людина, що була наділена унікальною творчою проникливістю та стала найяскравішою фігурою на культурній і політичній прені того часу, створила новий, аскетичний стиль чаювання (так званий «чай в очеретяній хижі», то увібрав у себе всі ці ідеї і концепції. Його рідкісний художній смак та ідеали, то базувалися на дзен буддизмі, перетворили процес приготування, подачі й частування чаєм на цілісну дисципліну, на основі якої з’явилося таке явище, як Chado Чаю. В основі ідеалів Chado лежать чотири принципи – «Ва», «Кей», «Сей», «Дзяку», «Ва» – це гармонія, що повинна існувати в людських відносинах, мож людиною і природою, у вигляді чайного приладдя, у манері поводження з ним, а також у всіх інших аспектах Chado. «Кей» означає «повага». З повагою ставляться до всіх речей, воно виявлення щирої вдячності самому факту існування. Під «Сей» мається на увазі чистота як філична, так і духовна і нарешті, «Дзяку» означає спокій або стан духовної рівноваги. Грунтуючись на цих принципах, всі ті, хто практикує Chado, вчаться з розумінням і піклуванням стават до кожного елемента цього мистецтва чи то обстановки, в якій проходить чаювання, чи то предметів, задіяних у ньому, чи то усталених правил етикету, їжі й навіть води, що використовується для приготувания чаю. Через цю практику і навчання люди прагнуть розвитку і удосконалення своєї «людської природи». Більше чотирьох століть минуло з того часу, коли жив майстер Рікю, але нащадки продовжують активно розвивати його спадок. Кожне покоління піклувалося про те, аби мистецтво Chado було, як і раніше, живим і сповненим глибоким сенсом. І в наш час Шлях Чаю пропонує людям ефективний метод культурного збагачення і самовдосконалення; це – непідвладний часу рецепт, що дає можливість за допомогою чаю відчути прекрасну миттєвість та поділитися нею з іншими.
