Заходи

7 червня 2010 року в Центрі культури та мистецтв НТУУ “КПІ» відбувся концерт японської придворної музики ҐАҐАКУ в виконанні гурту «ОТОНОВАКАЙ». Ґаґаку – музика і танець Японського імператорського двору – найдавніше виконавче мистецтво Японії. Залежно від типу музики, що виконується, визначається конкретний склад ансамблю інструментів.Головними ж інструментами є: йокобує (флейта, в яку дують збоку), шьō (вид сопілки), хічірікі (гобой, що нагадує трубу), біва (лютня з короткою шийкою), со (щипкова цитра) і тайко (барабан). Інструменти шьо, рютекі та хічірікі утворюють символічну «трійцю» – японською мовою «санкан», в якій звуки шьо уособлюють сяяння з небес, рютекі – дракона, який ширяє між небом та землею, а хічірікі – голос людей, які живуть на землі. Ґаґаку зародилося більше ніж 1000 років тому назад як вид виконавчого мистецтва для Імператорського двору і поєднує у собі різні музичні та танцювальні стилі – деякі з них прийшли з континентальної Азії через Китай та Корейський півострів, інші з Японії. За минулі століття ґаґаку дуже мало змінилося, це одне з найунікальніших традиційних виконавчих мистецтв світу. Майже всі виступи ґаґаку були частиною придворних подій, тому лише мале число японців мало можливість бачити їх. Але такий стан справ нещодавно змінився, тепер ґаґаку виконують і для широкої публіки. Гурт «ОТОНОВАКАЙ» виконує традиційну імператорську музику Ґаґаку. Був створений в місті Кіото – колисці японської культури – в 1996 році. Продовжуючи вдосконалювати свою майстерність, колектив «Отоновакай» гастролює Японією та світом, відвідуючи такі країни, як Монако, Чехія, Австралія, Індія, США, Канада, Італія, Німеччина та ін. Також колектив проводить дуже важливу просвітницьку діяльність – відкриває студії Ґаґаку в школах різних регіонів Японії, щоб передати глибину традицій японської імператорської музики наступним поколінням.  Кожного року «Отоновакай» приймає участь у концерті Ґаґаку, який проходить у Концертному холі міста Кіото. Урочисте відкриття концерту відбулося о 19:00, і було розпочате  з вітальних промов директора Проекту «Українсько-Японський центр» – пана Осаму Мідзутані та директора Українсько-Японського центру НТУУ «КПІ» – пана Бориса Архиповича Циганка. Після цього була інструментальна частина, яка включала в себе Композиції «Етенраку» та «Байро» Композицію «Етенраку» в старі часи було прийнято виконувати під час відвідання вельможами імператорських покоїв. Зараз «Етенраку» є однією з найвідоміших мелодій Ґаґаку і навіть входить до шкільної програми. Мелодія композиції «Байро» була створена в Китаї, а до Японії її привезли монахи з Південного В’єтнаму у 8-му столітті. Композиція виконувалася перед військовими битвами і могла принести перемогу та удачу. Після цього учасники гурту «ОТОНОВАКАЙ» ознайомили слухачів з музичними інструментами, після чого виконали ще три композиції: «Шьокада», «Тай-йо» та «Шюсан». За інструментальною частиною концерту прослідувала Танцювально-музична частина «буґаку» В цій частині музики виконали композицію «Ранрьо-о». Історія цієї композиції дуже цікава. За легендою, Ранрьо-о – це ім’я китайського правителя 6-го століття, який був відомий своєю надзвичайною вродою. Але красива зовнішність полководця відволікала його воїнів, тому під час бою він одягав маску з лютим виразом обличчя, щоб підняти бойовий дух своєї армії. Концерт зібрав повний зал слухачів. Звісно, відповіли деякі з них – таку музику було би дуже важко, чи навіть неможливо зрозуміти, якщо людина не знає історії її виникнення. Тому велика вдяка учасникам гурту «ОТОНОВАКАЙ», який дав пояснення, які дозволили в повній мірі насолодитися, і навіть трохи зрозуміти цю дивну музику.  

З нагоди відзначення 20-річчя встановлення дипломатичних відносин між Україною та Японією 15 вересня в Центрі культури і мистецтв НТУУ «КПІ» Великий Майстер школи чайної церемонії «Урасенке» Сен Геншіцу провів демонстрацію цієї стародавньої церемонії, яка є однією з важливих складових японської традиційної культури, і розповів про її історію та символічний зміст. На оголошення про цей захід відгукнулися не лише студенти та співробітники КПІ, але й усі, хто цікавиться або професійно вивчає історію Японії і хотів на власні очі побачити церемонію, яка стала однією з візитівок Країни Вранішнього Сонця. Тим більше, що представляв її Великий Майстер Сен Геншіцу – 15-й глава однієї з двох найбільших у Японії шкіл «тя-но-ю» (так зветься японською чайна церемонія) «Урасенке», прямий нащадок фундатора цього мистецтва, Сен-но Рикю (XVI століття), який був першим в історії її майстром. Упродовж 60 років він пропагує мистецтво чайної церемонії по всьому світу, об’їхав понад 120 країн і є Послом доброї волі ООН і ЮНЕСКО та головою асоціації ООН в Японії. Девізом його демонстрацій є гасло «Досягнення миру за допомогою чашки чаю» і він втілює його у своїх лекціях-демонстраціях, які дозволяють людям різних культур краще зрозуміти одне одного. В Україну Великий Майстер приїхав вперше, тож українці отримали можливість побачити класичну чайну церемонію із дотриманням освячених часом традицій і ритуалів.  

Початок київської осені ознаменувався відкриттям “Місяця Японії в Україні”. Наш університет не міг залишитись осторонь від цієї події, адже в НТУУ “КПІ” вже кілька років діє Українсько-японський центр. 5 вересня в ЦКМ НТУУ “КПІ” відбувся концерт японських барабанщиків “TAWOO”– фестиваль яскраво й гучно увірвався до нас, мов хвиля цунамі. В залі був аншлаг: культура дуже далекого й загадкового Сходу неабияк зацікавила молодь. Його Високоповажність Надзвичайний і Повноважний Посол Японії в Україні Муцуо Мабучі та директор Українсько-японського центру НТУУ “КПІ” проф. Б.А.Циганок виступили з вітальним словом. Вони висловили радість, що українці мають унікальну нагоду доторкнутись до культури цієї надзвичайної країни. І ось, нарешті, на сцені з’явились семеро дівчат та юнак, які на дві години   перенесли присутніх до фантастично-ритмічного світу тайко. Саме так називається японський народний ударний інструмент і манера виконання в цілому. Бурхливі овації викликало звернення солістки “TAWOO” до глядачів українською мовою: “Доброго вечора, друзі. Я дуже рада зустрічі з вами”. Далі вже з перекладачем пані Каорі пояснила, що назва колективу означає “шлях” і зазначила, що в Україні, де “TAWOO” виступає вперше, для них розпочинається новий цікавий шлях. Публіка дуже тепло реагувала на кожну фразу гості зі Сходу. Після такого от знайомства зала потонула в ритмах японських барабанів, звук яких, здавалось, йшов не тільки зі сцени, але й зі стелі, підлоги, стін… Кожна композиція була невеликою виставою. Тут поєднувалось все: японські маски, танцювальні рухи, вигуки і, звичайно ж, експресивна “музика” тайко. Барабанщики та їхні інструменти ставали єдиним організмом, життя якого залежало від синхронності й безперебійного ритму. Часом за спинами виконавців, на великий екран, проектувались слайди. “Мелодика” й ритміка барабанів змінювались залежно від тематики картинок – таким чином барабанщики “TAWOO” намагались донести свої асоціації з Японією через ритм і рухи. Наприклад, хмарочосно-мегаполісні панорами супроводжувались шалено-швидким боєм та рвучкими рухами виконавців, а ось краєвиди японських гір, озер, квітучих садів – плавністю й “ліричністю мотивів” у більш спокійному темпі. Калейдоскоп картинок, віртуозність барабанщиків, пластичність їхніх рухів настільки гармонійно поєднувались, що на мить виникала ілюзія: ось воно, розкриття таїни Сходу, зовсім поруч… Але, на жаль, а, можливо, й на щастя, розгадати її, як і саму Японію, неможливо; можна лише підсвідомо відчувати гармонію. Експресія барабанщиків “TAWOO”, яку можна порівняти з “дикими танцями” нашої Руслани, передалася глядачам. Пані Каорі постійно спілкувалась з публікою і зрештою запропонувала глядачам спробувати себе в ролі японських барабанщиків. Бажаючих виявилось чимало, та потрапили до тимчасового “другого складу” найспритніші. Українські хлопці й дівчата зі слов’янською заповзятістю, старанністю повторювали “провідну партію” японської солістки. Всі: й музиканти й глядачі були в захваті від такого експерименту. Перед кожним барабанщиком було одразу кілька тайко різних за “голосом” та “віком”. Як розповіли нам потім самі виконавці, хороший інструмент роблять зі спеціального дерева дзейква. Чим старше дерево – тим краще. Кожен барабанщик “вирощує” свій тайко, який протягом свого “життя” звучить по-різному. Після закінчення концерту зала аплодувала “TAWOO” стоячи. Відголоски хвилі ритму ще довго шуміли у вухах, а перед очима 25-им кадром миготіла гілочка квітучої сакури. Шоу від японських барабанщиків розпочало “Місяць Японії в Україні”, який, до речі, триватиме аж три календарних (до кінця листопада). Попереду ще багато цікавого й екзотичного. Кияни, а також жителі Харкова, Чернігова, Львова, Одеси та інших міст України впродовж осені матимуть змогу познайомитись ближче з культурою Країни Вранішнього Сонця. Демонстрація чайної церемонії, виставка японської каліграфії, нецке, орігамі та ікебани, змагання ораторів японською мовою, турнір з кендо на Кубок Посла Японії, концерти скрипкової та фортепіанної музики і ще багато чого цікавого. Подробиці про ці та інші заходи, місце та дату їх проведення можна знайти на інформаційних стендах НТУУ “КПІ”. Далекий Схід стає ближчим. Наблизьтесь до нього й ви.