Шановні відвідувачі Українсько-Японського центру! 20 травня (середа) у зв’язку з проведенням санітарних робіт у будівлі бібліотеки КПІ Українсько-Японський центр не працюватиме. Допуск до приміщення буде відсутній.
Шановні відвідувачі Українсько-Японського центру! 15 травня (п’ятниця) у зв’язку з проведенням санітарних робіт у будівлі бібліотеки КПІ Українсько-Японський центр не працюватиме. Допуск до приміщення буде відсутній.
Ганна Філіна — майстриня ошібани в Українсько-Японському центрі з 2023 року. Вона неодноразово займала призові місця у конкурсі International Pressed Flower Art Society, Yokohama, Kanagawa, стала переможницею у 22th Korea Pressed Flower Contest в 2023 році. Її творчість здобула міжнародне визнання: участь у конкурсах в Японії та Кореї принесла перемоги й членство у Гільдії флористів. Мисткиня регулярно бере участь у різноманітних виставках на базі Київського міського Будинку природи, Культурно-мистецького центру Дарницького району, будинку Лесі Українки, Дзвінниці Лаври та інших інституцій. Захоплення японською культурою до пані Ганни прийшло ще у дитинстві. «Одним із перших мистецтв, з яким я ближче познайомилася, була ошібана. Спочатку це було аматорство, але згодом я почала займатися професійно», — ділиться вона. Київська мисткиня вже понад двадцять років створює ошібани — витончені картини з засушених рослин, які особливим чином засушуються і потім приклеюються на спеціальний папір. Її шлях почався у Ботанічному саду ім. Гришка, де вона навчалася у майстрині Ніни Федорівни Мінченко: «Саме вона стала моїм першим учителем і прикладом неймовірної майстерності», — з вдячністю згадує мисткиня. Своїм джерелом натхнення Ганна Філіна вважає природу: «Вона кожної миті нова, навіть протягом однієї прогулянки», – каже мисткиня, говорячи про плинність та сезонність природи, що так цінується у японській культурі. Творчі кризи, за її словами, майже її не торкаються, адже різноманіття форм і кольорів завжди підштовхує до нових ідей для картин. Особливе місце у творчості займає картина «Флористична фея». «Вона народжувалася роками. Було безліч чорнових варіантів, безліч перероблень через недосконалості, які я помічала. В результаті відбулося поєднання моїх думок із думками вигаданої героїні картини», – ділиться пані Ганна. У роботах вона користується мовою квітів, а серед улюблених рослин називає гіпсофілу, троянду та садову фіалку. «Найчастіше у моїх композиціях зустрічаються природні мотиви», – додає вона. Майстриня зазначає, що створення ошібани просте й водночас вимагає неабиякої уважності: квіти обережно засушуються між сторінками товстих книжок із використанням спеціального паперу, через що проходять пресування і стають пласкими, а основою слугує грунтований картон, що додає міцності самій картині. Особливою для неї стала історія з подорожі до Греції: «На екскурсії ми познайомилися з екскурсоводом-греком. Я показала йому фотографії своїх робіт, і він запросив нас до свого саду. Поки чоловіки куштували вино, я зібрала та засушила рослини, з яких згодом створила композицію. Ця робота отримала спеціальний приз на конкурсі в Японії». Її порада новачкам звучить просто, але глибоко: «Головне – мати бажання». І справді — захоплення Ганни Філіної ошібаною просякнуте бажанням зберегти красу природи у засушених пелюстках і стеблах, аби потім викласти з них такі ж пречудові картини!
Максим Виноградов — викладач шьоґі в Українсько-Японському центрі з 2025 року. Він стабільно брав участь у дитячих чемпіонатах України, а в 2019 році здобув перше місце. Також у лютому 2026 року він здобув Кубок Посла Японії з шьоґі. Максим розповів, що знайомство з шьоґі він розпочав ще школярем, коли відвідував шаховий клуб. Тоді Борис Байденко, на даний момент колишній викладач шьоґі Українсько-Японського центру, провів майстер-клас. Саме тоді хлопець і відкрив для себе цю нову гру. «Мені дуже сподобалось, що фігури я забираю у суперника не просто, щоб забрати, а для того, щоб їх використати потім самому. Також сподобалась свобода та більша кількість планів. А ще дошка більша,» — розповідає він. Його улюбленою фігурою є пішак: «Це найкорисніша фігура в шьоґі. Вона і в захисті найкраща фігура, і в нападі дуже сильна. Її можна перетворити, пожертвувати, використати для захисту чи нападу. Вона робить різницю в матеріалі». Свій стиль гри Максим описує як оборонний: рідко атакує першим, натомість чекає слушного моменту для контратаки. Також шьоґіст поділився своїми думками щодо спонтанних ходів: «Спонтанних ходів в іграх, де перемога є першочерговою, немає. Вони можуть бути лише в іграх із початківцями, там де перемога не важлива. А взагалі-то кожен хід має нести свою ідею, і ти її обираєш — чи хід хороший, яка у нього мета. Особисто я рахую десь на 9 ходів вперед. Можна і на більше. Це залежить від позиції, від складності обмеження руху короля на конкретних позиціях і так далі. Глибокі прорахунки робляться для того, щоб не потрапити в пастку, або щоб зіпсувати плани супернику, або щоб самому його на чомусь підловити. Ну а в дебюті або в середині гри зазвичай не потрібно аж настільки продумувати. Тобто якщо твої ходи логічні, то єдине, для чого варто рахувати далеко — це тактика, тоді можна на 10 і більше ходів вперед». Новачкам Максим радить вирішувати цумешьоґі (задачки на вирішення партій) та дивитися партії професіоналів: «Головне — уникати спонтанних ходів та грати ті тактики, які подобаються. Книжки ж по дебютам потрібні вже з хорошого рівня, початківцям варто брати задачники». Перемога в Кубку Посла Японії у 2026 стала для нього особливою подією: «Мені дуже сподобалося грати в резиденції посла, надзвичайно красиве місце. Матчі були складні й цікаві, а остання гра несла великі ризики». Найскладнішим своїм суперником Максим Виноградов називає Артема Коломійця, багаторазового чемпіона Європи: «Довгий час я думав, що перемога над ним неможлива. Лише минулого літа вдалося виграти кілька партій». Також він поділився тим, як почав викладати в Українсько-Японському центрі: «Я дуже любив приходити в цей клуб. І коли пан Борис більше не мав можливості викладати, а гурток же мав продовжувати дію, то я вирішив взяти на себе таку відповідальність. Мені дуже він подобався, тому хотілось, аби він існував і далі. До того ж, приємно бачити розвиток учнів, коли вони починають вигравати. Вирощувати своїх майбутніх суперників — чому б і ні?» Наразі уроки з шьоґі Максима Виноградова сповнені не тільки теорії, а й практики. Пропонуємо і Вам долучитись до цього унікального світу цікавих партій, хитрих матів та захопливих тактик!
Українсько-Японський центр долучився до програми лояльності АТ “Укрзалізниці”. Відтепер користувачі послуг перевізника можуть обміняти “обіймашки” на промокод від Українсько-Японського центру та отримати нагоду відвідати один із заходів на вибір. 22 квітня відбувся перший захід у межах проєкту “Залізні пропозиції”. Серія заходів розпочалася з майстер-класу з каліграфії, який провів викладач курсів нашого Центру, пан Накамура Хітоші. Учасники мали можливість познайомитися з основами написання японських ієрогліфів (канджі) та їхньою історією. Вони написали кілька базових рисок, Підсумком майстер-класу стала спроба написати ієрогліф 永, що в перекладі на українську мову означає “Вічність”. Щиро дякуємо учасникам майстер-класу за зацікавленням українсько-японським культурним обміном. Нагадуємо, що Ви також можете долучитися до участі в заходах, обмінявши “залізні обіймашки” на пропозиції нашого Центру. Чекаємо на Вас!
Застосувати промокод ! Зверніть увагу! 1) Пропозицією можна скористатися один раз2) Заняття відбудеться по мірі набору групи. Час проведення заняття визначається окремо
Ганна Назаренко викладає ікебану в Українсько-Японському центрі. Її композиції та композиції її учениць публікувалися в журналі про ікебану «The Ikenobo». Саме завдяки невпинній праці, прийняттю участі в різних виставках і конкурсах, заняттям із японськими професорами школи Ікенобо вона має диплом “Kakan” десятого рівня. Перший поштовх до ікебани Ганна-сенсей отримала, побачивши інтерв’ю дружини посла Японії в Україні по телевізору. Це стало відкриттям: займатися витонченим складанням квіткових композицій можна в Києві наживо. Початок шляху «Я була студенткою в Українсько-Японському центрі на курсах. Спочатку це було щось нове, екзотичне. Але і все моє попереднє життя ніби вело до ікебани — ми жили з батьками в приватному будинку, в нас був сад із різними квітами. І квіти з того саду лишаються моїми улюбленими. Улюбленими є й ті, які любила бабуся. Для мене це як спомин про дитинство, гарні спогади. А викладати групи я почала в 2019 році після дозволу Ямади Мідорі, яка була сенсеєм моєї нинішньої наставниці.» Останні вісім років вона навчається в Анжели Лобастов, президентки Східноєвропейської філії інституту ікебани «Ікенобо». За її словами, найбільших успіхів вона досягла саме за ці роки. «Найбільших успіхів я досягла саме з нею і тільки завдяки її старанням, бо по книжках вивчитися неможливо. Існує безліч сувоїв, де написано, як потрібно створювати те чи інше, описані стилі і тому подібне. Але ти не можеш навчитися по цим сувоям, тому що потрібно бачити в просторі та об’ємі. В навчанні ти завжди наслідуєш свого вчителя, тобто виходить жива лінія передачі. Я веду, звісно, конспекти різні — неможливо запам’ятати все. Але навички досягаються тільки практикою. Тому ікебана — це прикладне мистецтво, і воно прикладається до квітів. Вважається, що ти майстер, якщо повторив кожен стиль сто тисяч разів. В Ікенобо розрізняють 5 основних стилів ікебани, 72 сезони. Ніби кубики лего чи фарби митця — існує безліч комбінацій і незліченна кількість майбутніх композицій. Але ікебана тим і прекрасна: не потрібно бути японцем, щоб надихатися та помічати красу рослин та природи. Можна порівняти зі східними єдиноборствами: ними займаються по всьому світу, та ніхто не каже: «Ця людина не японець, тому вона не може займатися джюдо чи теквандо». Це ж також японські мистецтва, наприкінці є часточка -до, тобто шлях, путь. І от ікебану також називають “кадо”. Як можна побачити тут теж є ця часточка, і дослівно все разом воно означає “шлях квітів”. І разом із вчителями ти йдеш. У японців навіть є така приказка: “ікебана збирається ногами”. Друге значення ж є суто технічним: ти маєш спочатку знайти якісь гілки, сезонні рослини, придбати їх в якомусь флористичному магазині чи у бабусь або, можливо, виростити і зрізати з власного підвіконня. Тобто спочатку добряче походити, а лише потім складати ікебану руками в класі. І от до мене приходить учень — флорист, який трохи знається на квітах, або звичайна людина, яка до цього нічого не знала. Він йде своїм шляхом. А я іду разом із ним. Він знав нуль, а потім — віднайшов щось. Саме це і є дивом. Найкраще — коли учні продовжують тренуватися, тому що почати дуже просто, у всіх є якась цікавість. Але найважче — продовжувати, оскільки для цього потрібна дисципліна. Потрібно, щоб було внутрішнє бажання продовжувати і розуміння, для чого це ти робиш.» Також Ганна-сенсей поділилася історією створення своєї улюбленої композиції. Складнощі під час повномасштабки «Ікебана мене дуже підтримала під час пандемії Коронавірусу. Новини лякали, перестав ходити транспорт. Я відновлювалась прогулянками в лісі з собакою. От там все руйнується, а ось тут — нормальність: ліс оживає, приходить весна, пташки. Але з початком повномасштабної війни ти не те, що з нуля, а з такого мінуса маєш піднятися. Анжела-сенсей підтримала мене дуже сильно. Спочатку пропонувала приїхати до неї в Молдову, але це означало покинути свою родину, тому я вирішила не їхати. Потім, коли ми за 40 днів повернулися з Одеської області додому, в Бучанський район, тут нічого не було: жодної заправки, не працює магазин, нема хліба. Я сама пекла хліб. І тут Анжела-сенсей каже, що буде міжнародний конкурс з ікебани онлайн, тому збирайся, позаймаємося з тобою і будеш брати участь. А я тоді виходила на вулицю і падала на землю від звуків проїжджаючої поряд машини. Це було пекло: їжі немає, автобус не ходить до міста, і тут якийсь Ikenobo World Cup 2022. Мені кажуть збиратися й питають що в мене є. От кротон на підвіконні. А там бабусі з приватного сектору продавали півонії.» «Треба ж ще якийсь матеріал мати, тому я пішла до лісу збирати гілочки. Потім онлайн підключилася до Анжели-сенсей, яка в Кишиневі, і ми щось спробували. У мене була ще ваза, яку в ковід придбала в Японії. На конкурсі вони побачили, що в мене не тільки весняні сезонні рослини, а ще і ваза керамічної майстерні з Кіото. Проте на конкурсі були певні вимоги до якості фото. Тому я взяла фотоапарат, рослини, і через блокпости поїхала на таксі в Українсько-Японський центр на фон фотографувати. На самому конкурсі я вибрала б усіх переможцями: там було п’ять місць серед всіх спеціальних членів Ікенобо, і я зайняла третє.» Крім того, Ганна Назаренко розповіла про своїх студентів і які переваги у занять з ікебани. Арттерапія «Насправді люди, які зараз займаються, дуже сильно змінилися у своїй мотивації до уроків ікебани. Частіше кажуть не про те, що хочеться чогось японського чи екзотичного, а про те, що це можливість триматися емоційно. Для багатьох людей це ресурсне заняття, яке дає можливість пережити наступний тиждень, без перебільшення. Саме такі на заняттях ходять зараз студенти. І майже у всіх така мотивація — ікебана допомагає їм лишатися “живими” в Україні. Люди займаються всупереч усім прильотам та моральному виснаженню. Ікебана це інструмент для того, аби щось зробити, і в тому числі для допомоги. Я проводила благодійні заняття для дітей, які постраждали, збори для ЗСУ. Навіть якщо сам не виспаний або маєш інші життєві обставини, ти просто продовжуєш. І це важко, тому людина має розуміти, які вигоди вона отримує. Для мене це люди, бо я їх люблю і вчуся у власних студентів. До прикладу приходили флористи і показали
Українсько-Японський центр вітає Олену Капранову з Днем народження! Прийміть наші найщиріші вітання. Ваша неймовірна відданість мистецтву ікебани та чайного дійства та високий професіоналізм слугують прикладом для всіх учнів та колег. Ви відкриваєте красу традицій, навчаєте бачити в них сенс і даруєте можливість долучитися до світу витонченості та духовного спокою. Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпного натхнення та нових творчих звершень. Нехай кожен день приносить радість, а Ваша праця й надалі надихає тих, хто прагне пізнати мистецтво краси й рівноваги!
Цього тижня відбулися реабілітаційні майстер-класи «Укійо методу» з Оксаною Піскуновою — очільницею Лабораторії ментального здоров’я ГО «Центр МСВП». Перший захід відбувся у Київському обласному центрі ментального здоров’я (м. Ворзель) для пацієнтів закладу. Традиційні японські мистецтва, як відомо, мають реабілітаційний ефект, за допомогою якого учасники змогли відпустити щоденні турботи та відновити душевну рівновагу. Спокійне, медитативне відпрацювання написання, контроль дихання — усе це допомогло знайти внутрішню гармонію. Під час заходу учасники мали змогу скуштувати японські традиційні страви від наших партнерів. Подібний майстер-клас відбувся й у стінах Українсько-Японського центру. Учасники навчилися писати кілька базових рисок японською тушшю і пензлями, а потім написали ієрогліф «生» — жити. Наприкінці заняття було написано також важливі для людей слова — «勝利» перемога, «家» дім та «恋» любов. Щиро дякуємо партнерам, які долучилися до організації заходів: ГО «Центр МСВП», БО «БФ “Реабілітаційні сади”», ГО «Добротворчі» та мережі ресторанів Musashi group.
18 березня в Українсько-Японський центр завітали представники JETRO на чолі з виконавчою віцепрезиденткою Акіко Окумура. Серед гостей також були генеральний директор JETRO у Києві Тецуо Шібата та генеральний директор JETRO у Варшаві Ейтаро Коджіма. Під час візиту гостям провели екскурсію Центром та виставкою темарі “Розмаїття барв”, розповіли про діяльність УЯЦ. Приємним подарунком стало вручення автографа відомого спортсмена Аонішікі Арата (Данила Явгусишина) у вигляді відбитка його долоні, що є традицією у світі сумо.
